Игорь Петренко - Мсье Небаба

Вже цього не пережив би й римський папа
І в паризькому посольстві бідний лях-
Запорозький фехтувальник мсьє Небаба
З мушкетерами герцює на шаблях.

Занесло його, нетягу, аж до Лувру
Із далекого Сіркового Коша.
Може, з моря, може, з горя,може, з дуру
Аж куди занапастилася душа.

Бісів чобіт витанцьовує по бруку,
У руці звіріє блискавка крива-
І вже шпага покотилася в пилюку,
Її вибито в барона де Круа.

Ох, і публіка,а витрішки, а дами!
Крок- і випад! Знову випад!Міль екскюз.
Аж роззявились химери Нотр-Даму
На закручений пекельно- чорний вус.

Ой, спокуса чорні вуса,ох, видіння,
Розходився- вишиванка на траві
Що ж поробиш,кардинале Мазаріні,
Коли здавсь і знаменитий де Тревіль?

Наче тріска,шпага зламується з тріском.
Не здолати- окаянно- обуян.
І соромиться на Анну на Австрійську,
Переможений дивитись дАртаньян.

Мсьє Небаба підморгне до дАртаньяна:
-Не печалься,скаже,- виживеш, браток,
Ще Дюма про тебе вивершить романа,
А про мене хто напише хоч рядок?..

Вже Дюма про тебе
Вивершить романи,
А про мене хто напише
Хоч рядок?..
Гоп! Гей-гоп! Гоп! Гей-гоп!